Перейти до вмісту 
Чому про це знову заговорили у 2026 році
У 2026 році AEAT (іспанська податкова служба) та міграційні органи помітно посилили контроль над іноземцями, які формально оформили посвід на проживання чи візу digital nomad, але не розібралися, що податкове резидентство визначається окремо — за власними критеріями, не пов’язаними напряму зі статусом ВНП. Судячи з хвилі публікацій юристів та адвокатів, які працюють з релокантами, саме на цьому стику — між імміграційним і податковим статусом — виникає більшість дороговартісних помилок.
Ми проаналізували актуальну практику цього року та зібрали три типові сценарії, з якими стикаються наші клієнти.
Три критерії резидентства — коротко
Іспанія визнає людину податковим резидентом за виконання хоча б однієї з трьох умов:
- Понад 183 дні перебування в країні протягом календарного року. Рахуються всі дні фактичної присутності, включно з короткостроковими виїздами (відпустка, відрядження), якщо ви не доведете податкову резиденцію в іншій країні на цей період. Дні з різних календарних років не сумуються: 60 днів у 2025-му та 130 днів у 2026-му не створюють резидентства в жодному з років.
- Центр життєвих або економічних інтересів в Іспанії — навіть за перебування менше 183 днів. Реєстрація як autónomo, відкриття бізнесу, основне джерело доходу або нерухомість з орендним доходом в Іспанії можуть самі по собі створити цей центр інтересів.
- Сімейна презумпція: якщо подружжя та неповнолітні діти постійно проживають в Іспанії, резидентом за замовчуванням вважається і сама людина, доки не доведено протилежне.
Важливо: часткового резидентства всередині року не існує — за конкретний рік ви або резидент повністю, або нерезидент повністю. І наявність ВНП сама по собі не робить людину податковим резидентом, так само як його відсутність не звільняє від резидентства, якщо виконано один із критеріїв вище.
Кейс 1. Digital nomad, autónomo та податок за весь рік
Ситуація. Клієнт переїхав до Іспанії в серпні за візою digital nomad і одразу зареєструвався як autónomo, щоб почати виставляти рахунки іспанським та закордонним замовникам.
Проблема. Реєстрація як autónomo сама по собі створює «центр економічних інтересів» в Іспанії — незалежно від кількості днів перебування. Податкова мала право визнати клієнта резидентом за весь 2026 рік цілком, включно з доходом, отриманим із січня по липень — тобто до переїзду й до отримання візи.
Рішення. Ми провели аналіз структури доходів клієнта за весь рік, визначили, яка частина доходу належить до періоду до фактичного центру інтересів в Іспанії, підготували документальне обґрунтування дати виникнення резидентства та скоригували графік реєстрації бізнес-активності для аналогічної ситуації у другого члена родини, який переїжджав пізніше.
Висновок для читача. Якщо переїзд не прив’язаний до календарного року, момент відкриття autónomo або реєстрації в системі соцстрахування потрібно планувати заздалегідь — в ідеалі на початку календарного року, а не постфактум.
Кейс 2. Родина залишилась в Іспанії — резидентство «за замовчуванням»
Ситуація. Клієнт мав ВНП в Іспанії, але проводив у країні менше 183 днів на рік, продовжуючи вести бізнес за кордоном. Дружина з неповнолітньою дитиною постійно проживали в Барселоні.
Проблема. Клієнт був переконаний, що раз він «мало живе» в Іспанії, податки його не стосуються. Проте сімейна презумпція резидентства спрацювала автоматично: постійне проживання дружини та дитини в Іспанії створює презумпцію резидентства й для самого клієнта, якщо він не доведе протилежне.
Рішення. Ми підготували пакет документів, що підтверджують окремий центр життєвих інтересів клієнта за кордоном (постійне житло, податкова резиденція в іншій юрисдикції, основний бізнес), щоб спростувати презумпцію, і паралельно перевірили застосовну угоду про уникнення подвійного оподаткування між Іспанією та країною ведення бізнесу.
Висновок для читача. Наявність родини в Іспанії — самостійна й часто недооцінена підстава для резидентства, яка діє незалежно від кількості днів перебування та від того, чи веде сама людина бізнес у країні.
Кейс 3. Зміна країни в середині року — забута Modelo 720
Ситуація. Клієнтка стала податковим резидентом Іспанії в середині 2026 року, відкривши закордонні рахунки та інвестиційний портфель ще до переїзду.
Проблема. Після визнання резидентства в неї виник обов’язок декларувати закордонні активи (Modelo 720), навіть попри те, що податку до сплати за цими активами не було. Клієнтка не знала про цей обов’язок, оскільки асоціювала його виключно зі «сплатою податку», а не із самим фактом резидентства.
Рішення. Ми провели інвентаризацію закордонних активів та рахунків, оцінили пороги обов’язкового декларування, підготували та подали декларацію у встановлений термін, мінімізувавши ризик штрафних санкцій за прострочення.
Висновок для читача. Обов’язок декларувати закордонні активи виникає у резидента незалежно від того, чи є податок до сплати. Це окремий, самостійний обов’язок, про який часто забувають саме тому, що плутають його з поданням звичайної декларації про доходи.
Що робити, якщо ви потрапляєте в одну з цих ситуацій
- Визначте заздалегідь, за яким із трьох критеріїв ви ризикуєте стати резидентом, і в який момент календарного року це може статися.
- Не покладайтеся на статус ВНП чи візи як індикатор податкового статусу — це дві незалежні системи.
- Якщо у вас є закордонні активи, рахунки чи бізнес — перевірте необхідність подання Modelo 720 одразу після отримання статусу резидента, а не лише за появи податку до сплати.
- Для тих, хто планує перехід із тимчасового захисту на постійний посвід на проживання за інструкцією SEM 2/2026, окремо перевірте, як зміна імміграційного статусу співвідноситься з вашим податковим резидентством — це різні процеси з різними термінами.
Інформація в цій статті має загальний характер і не є персональною податковою консультацією. Для вашої конкретної ситуації — з урахуванням застосовної угоди про уникнення подвійного оподаткування, сімейного стану та структури доходів — рекомендуємо персональну консультацію.
